Пани Ярошинські, які панували на Поділлі в містечку Куна

Історії, легенди, перекази, спогади

Модератор: Музєєч

Відповісти
Аватар користувача
admin
Адміністратор сайту
Повідомлень: 618
З нами з: Сер жовтня 24, 2018 7:41 am
Контактна інформація:

Пани Ярошинські, які панували на Поділлі в містечку Куна

Повідомлення: # 4763Повідомлення admin
Сер грудня 04, 2019 9:08 pm

Пани Ярошинські:

Цей рід вважався одним з найвпливовіших, найчисельніших та найзаможніших
польських родів на Поділлі. Він мав власного герба, який засвідчував спорідненість з
відомим польським родом Корчаків. Герб виглядав так: на червоному тлі три
срібних карби на стрілі, спрямованій вістрям донизу, у верхній частині герба – три
пір’їни страуса червоного, золотого та блакитного кольору, прошиті ще однією
стрілою.

Зображення

Першим представником роду на цій території був Дмитрій Ярошинський
(пр. 1565р.) Після його смерті земельні володіння, що складалися з сіл Ярошинці та
Стара Куна, після спалення татар — Березина, були успадковані сином, Петром Ярошинським. Досить цікава традиція
пов’язана з його іменем. Дружину Петра звали Марія-Анна з роду Пеньковських.
Пан обожнював свою дружину і в її честь Марією-Анною назвав свою доньку 1630 році.


Зображення

Вчесть Марії-Анни — донька Петра Ярошинського, село Стара Куна (Березина) було перейміноване на село Мар’янівка

Разом з тим він заповідав своєму синові Теодору, щоб той так само назвав свою старшою
доньку. Теодор не тільки виконав цю умову, а й молодшу доньку нарік іменем Анна.
Цю традицію – називати доньок на честь попередниць – сповідував увесь чоловічий
рід Ярошинських. У останніх панів з роду Ярошинських, які володіли землями
Поділля, було чотири дочки – Марія-Тереза, Марія-Єлизавета, Марія-Катажина та
Марія-Сесилія.
Зображення

Зображення

Село Куна, палац роду Ярошинських


  • Дмитрій (бл. 1580 –бл. 1640)
  • Петро (бл. 1610 - ?)

  • Теодор (бл. 1630 - 1691)
  • Павло-Йоахим (бл. 1680 - 1738)
  • Захаріаш (Захарія). 1710 - 1774)
  • Антоній Захаріашович (1762 - 1830)
  • Цеслав Захаріашович (1768 - 1846)
  • Едвард Цеславович – дід (1811-1853)
  • Цеслав Едвардович (1840 - 1900)
  • Едвард Цеславович – онук (1865 - 1907)

Донька Maria Jaroszyńska (Boniecka) р. 1843 ум. 1920


Зображення

Зображення
  • Едвард Ігнаци Ярошинський народився 17.08.1865 в Кібличі Гайсинського повіту.
Далі рід Ярошинських тікав до Польші

У Куні в 1907 році збереглася католицька громада. У тому числі і ксьондз. Едвард
недолюблював католика, оскільки підозрював його у стосунках з панською
ключницею Оленою і навіть із самою Вандою, дружиною Ярошинського. До всього
ще й між паном та ксьондзом виникла тяжба щодо земель. Справа навіть дійшла до
суду. Уманський народний суд, вислухавши справу, прийняв бік пана. Тоді-то, за
переказом, ксьондз поклав руку на святу книгу і сказав: « Щоб ви, проше пана, на
цій правді додому доїхали!». Після суду Ярошинський зі своїм лакеєм залізницею
дібрались до станції Зятківці, де на них вже чекав кучер з кіньми. По-дорозі додому

задні колеса брички раптом застрягли на залізничному переїзді. Від сильного удару
паровоза Едвард та його лакей загинули на місці. Кучер з кіньми залишився
неушкодженим. Подейкували, що то збулось прокляття несправедливо засудженого
ксьондза. Казали, що перед смертю ксьондз казав: «Не хороніть мене в склепу
костелу, хай хоч моє тіло полежить спокійно».

На станції Зятківці, де загинув останній пан Ярошинський, було зведено
невеличкий пам’ятник на честь Едварда. Зняли пам’ятник, коли у 60-70 роках ХХ ст. міняли вузькоколійку у
Гайсині на широку залізничну колію.
Дружина Едварда, Ванда, теж загинула трагічно. У 1918 р. вона намагалась
втекти до Варшави подалі від революції. Селяни бачили, як вона покидала Куну. Їй
вдалося дібратись до Вінниці, але там вона була впізнана селянином з колишніх
маєтків, який імовірно служив банді, яких тоді на тлі революційного безладу було
чимало. «Розвідник» розповів про зустріч своєму отаманові на прізвище Волинець,
після чого Ярошинська була схоплена, пограбована і вбита на околиці Вінниці.

Джерела: Biblioteka Narodowa, Виступ Олесі Коваль (Центр історії Вінниці)

Відповісти

Повернутись до “Історія селищ та хуторів Гайсинщини”